20 років після війни

Село Преображенка: 20 років після війни

План

1.Становище села Преображенка після визволення.
2.Голод 1946-1947 роки.
3.Відбудова господарства.
Грудень 1943-визволення.

Під час фашистської окупації народне господарство України, області, села зазнали великих збитків і нищівного пограбування, У сільській місцевості Дніпропетровщини фашисти знищили майже 21 тис, будівель , вивезли близько 600 тис. голів великої рогатої худоби та коней, понад 3 млн. голів дрібної худоби та птахів. За свідченнями очевидців в нашому селі залишилось дуже мало худоби, а техніки взагалі ніякої не було. У перші роки після звільнення орали землю переважно коровами, за якими йшли жінки і підлітки, адже чоловіків залишилось дуже мало. Поля засівали вручну. Усі колгоспники мали обов’язково відпрацювати мінімум трудоднів, не виконання яких каралося штрафом.

Післявоєнне відновлення промисловості і міст проводилося здебільшого за рахунок села, з якого до середини 50-х років вилучили майже всі ресурси. За мізерну ціну колгоспи здавали половину продукції по держпостачанню, при цьому закупівельні державні ціни залишалися на рівні довоєнних. Інакше кажучи, значну частину врожаю держава забирала практично безкоштовно. Натомість ціни на промислову продукцію виросли в 20 разів. За трудодні колгоспник одержував за рік менше, ніж робітник заробляв за місяць. Очікування селян що до зниження високих норм держпоставок, введених на період війни, не виправдалися, бо влада, незважаючи на низький врожай 1945 року, підвищила плани хлібозаготівель на наступний рік. Крім того, від серпня 1945 року заборонялися продаж та обмін зерна, борошна колгоспам, колгоспникам до виконання здачі хліба. За порушення, голови колгоспів віддавалися до суду, а колгоспники платили штраф 500 карбованців.

Страшне лихо охопило українське село в 1946-1947рр. До всіх негараздів та негод додалася посуха 1946 року. І тому врожай по Україні становив 3,8 ц. з гектару, а в багатьох місцевостях і того менше. Однак план хлібозаготівель залишився незмінним. З Москви йшли накази взяти хліб будь- якою ціною. Партійні та радянські органи зобов’язані були вилучити зерно з кожного господарства, незалежно від того, зібрало воно щось чи ні. Власне, така політика і спричинила жорстокий голод, в результаті якого загинуло близько 1 млн. українців. В той же час з України продовжували вивозити хліб до Франції, Польщі, Чехословаччини, Угорщини, виконуючи тим самим «інтернаціональний обов’язок».

Рятуючись від голодної смерті, люди викопували з-під снігу мерзлу картоплю, буряки, їли кору дерев, дрібних гризунів, собак. Широко поширювалася дистрофія, епідемії, зросла смертність. За свідченнями Федорченка Василя Івановича, Чабаненка Анатолія Степановича та інших преображенців виживали за рахунок корів. Крім того, кожному видавали по 300 грам макухи. А ще привозили хліб із Запоріжжя. Виручала лобода та трава, яка росла на кладовищі і яку називали «божа лапша».

Голод у 1946-1947рр. був не стільки наслідком післявоєнної розрухи на селі, скільки результатом злочинної політики сталінського керівництва щодо викачування сільськогосподарської продукції з України.

Колгоспні землі, які використовувалися селянами у воєнні роки для особистих посівів і випасу худоби, огородництва і садівництва, були знову відібрані у колгоспників, а особисті підсобні господарства були суттєво урізані та вкладенні чисельними податками.

Колгоспники сел і раніше не мали паспортів, не могли залишити село без дозволу влади. Як результат такої політики, а також голодомору 1946-1947рр. сільське населення скоротилося у 1950 році в порівнянні з 1940 році удвічі.

І все ж таки, попри величезні труднощі, у дуже стислий історичний термін - на кінець 4-ї п’ятирічки - в основному були загоєнні рани, задані сільському господарству війною, хоча і здійснювалося це виключно командно - адміністративними методами.

Колгоспи Дніпропетровської області одержали від держави 3759 тракторів, 195 нових комбайнів, 303 молотарки, 577 автомашин. Із інших республік СРСР в область було завезено 7280 голів великої рогатої худоби, 27570 коней.

Позитивно позначалося на розвитку сільського господарства укрупнення колгоспів, до кінця 1953р, їх число по Україні скоротилося майже в двічі - з 255тис. до 93тис. На Дніпропетровщині - з 1669 залишилося 788. У Преображенні було в господарів - «Червоний хлібороб»,»Броньовик»,»Шлях до Комунізму»,»Промінь» імені Куйбишева і «Зірка»». В результат укрупнення залишилося 2 господарства: імені Куйбишева та «Зірка».

Сільську раду очолював Чабаненко Степан Митрофанович.

Поряд із цим слід констатувати, що рівень життя працівників колгоспів залишився досить низьким, адже вони не отримували належної матеріальної винагороди за свою працю. До середини 50- х р. селянська родина жила практично за рахунок прибутку з особистого господарства, який становив у цей час 70-80% від усього доходу сім’ї.